16 липня 2013 року у відділі документів з гуманітарних та природничих наук відкрилась книжкова виставка «Національне відродження України і православ’я» до 1025-річчя хрещення Київської Русі.

Однією з перших офіційних спроб запровадження християнства на Русі вважається так зване «Аскольдове хрещення». Аскольд був першим з київських князів, хто прийняв нову віру у 860 році. А вже 955 року відбулося хрещення київської княгині Ольги, для якої найголовнішим було зміцнення зовнішньополітичних відносин із Візантією. В цей період починають з’являтися перші християнські храми в Києві.

Найпотужніший етап хрещення Русі розпочався за часів правління князя Володимира у 988 році. За літописними даними хрещення киян відбулося на річці Почайні, притоці Дніпра. Відтоді почалося хрещення людей і в інших містах і селах Русі. Хрещення дало поштовх об’єднанню Русі в єдину феодальну державу.

У книзі М. Ю. Відейка «Україна: Від Русі до Святої Русі» (К., 2010) розповідається про тернистий шлях Руської землі до своєї доленосної мети – перетворення у Святу Русь. Цей шлях охоплює період з середини ІХ до початку ХІ століття та віддзеркалюється у літописах, билинах, та сагах того часу. Доповнюючи ці розповіді археологічними знахідками, автор намагається віднайти справжню картину тієї дійсності та відобразити її на сторінках видання.

У монографії В. В. Климова «Українські православні монастирі та чернецтво: позиція в національній історії» (К., 2008) на великому джерельному матеріалі, переважно чернечо-монастирського походження, впродовж десяти століть (Х–ХІХ), на долевизначальних етапах національної історії досліджується позиція українських православних монастирів та чернецтва, їх впливи на ідейні переконання, ціннісні орієнтири, громадську позицію української спільноти, аналізується соціальна значущість діяльності цієї непересічної церковної структури у духовному становленні та розвитку народу України.

Україна, як і більшість Європейських країн, є переважно християнською державою, але при цьому саме християнство на її теренах досить неоднорідне. Велике значення також мають й інші релігійні громади, які історично пов’язані з Україною. А. С. Івченко у своїй книзі «Найвидатніші храми України» (Х., 2010) після ретельного дослідження, обрав сотню релігійних споруд серед десятків тисяч соборів, церков,костелів, кірх, синагог, мечетей, описи і зображення яких склали це видання.

«"Скарбниця потребна й пожиточна": Українські монастирські літописи, житія, повчання ченцям, чуда та інше» (К., 2012) – це унікальна багатожанрова збірка, яка представляє маловідомі, а то й зовсім незнані історично-літературні пам’ятки ХІ-ХVІІІ століття, що вийшли зі стін українських монастирів. Тексти доповнені ґрунтовною вступною статтею, коментарями та ілюстраціями.

Видання «Національний заповідник "Софія Київська"» (К., 2011) розповідає про скарбницю України – Національний заповідник «Софія Київська», який об’єднує понад 50 пам’яток архітектури в Києві та Криму, деякі його об’єкти визнані Всесвітньою спадщиною ЮНЕСКО. Виставка триватиме до 4 серпня.